Research indexJournal article
ІНСТИТУТ АНАЛОГІЇ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ КРІЗЬ ПРИЗМУ ТИПІВ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Краглевич
South Ukrainian Law Journal21 Oct 2026Open access
ІНСТИТУТ АНАЛОГІЇ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ КРІЗЬ ПРИЗМУ ТИПІВ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Краглевич · South Ukrainian Law Journal · 2026
Free to read at the publisher
You can read the abstract here, or the full text at the publisher.
Abstract
Статтю присвячено комплексному аналізу нор- мативної конструкції аналогії в адміністративному судочинстві та обґрунтуванню тези, що її правовий режим є асиметричним і визначається типом пра- вового регулювання, застосовним до відповідного суб'єкта правовідносин. Досліджено юридичну кваліфі- кацію частини шостої статті 7 КАС України, яка після реформи 2017 року поєднала джерелознавчу функцію з конституційно-правовим за змістом обмеженням, що породжує неоднозначність її тлумачення. Простежено редакційну еволюцію норми про ана- логію: у первісній редакції Кодексу 2005 року вона була складовою статті «Верховенство права» і не містила застережень щодо повноважень органів влади, тоді як реформа 2017 року перемістила її до статті «Дже- рела права, які застосовуються судом» та доповнила забороною використання аналогії для визначення під- став, меж повноважень і способу дій суб'єктів владних повноважень. Здійснено порівняльно-правовий аналіз конструкції аналогії в КАС, ЦПК, ГПК, ЦК і СК України, який виявив відсутність єдиного законодавчого підходу до її нор- мативного закріплення. Доведено, що ці розбіжності зумовлені не різною юридичною природою аналогії, а функціональною відмінністю приватноправового та публічно-правового регулювання: перше орієнто- ване на ефективне вирішення спору, друге – додат- ково обтяжене вимогою недопущення виходу владного суб'єкта за межі наданої компетенції. Обґрунтовано, що асиметричність правового режиму аналогії безпосередньо випливає з відмінно- сті загальнодозвільного та спеціально-дозвільного типів правового регулювання. Щодо приватної особи аналогія є ефективним засобом подолання прогалин і захисту прав, тоді як щодо суб'єктів владних повно- важень вона не допускається як підстава виникнення, розширення чи конкретизації їх компетенції, оскільки заборона, закріплена в частині шостій статті 7 КАС України, є прямим процесуальним відображенням частини другої статті 19 Конституції України.